Глисти

Глисти – черв'яки-паразити, життєдіяльність яких проходить у людському організмі. Її результатом є гельмінтоз. Це гостре захворювання хронічного характеру, що призводить до ослаблення імунітету, ураження внутрішніх органів, порушення їх функцій, виснаження. Діагностичні методи включають аналіз фекалій на наявність яєць глистів, бакпосів крові, аналіз мокротиння за допомогою мікроскопа. Щоб оцінити збитки, завдані хробаками внутрішнім органам, застосовують УЗД, МРТ, рентгенологічне обстеження. Терапія підбирається залежно від виду паразитів.

Захворювання, що викликається паразитами – гельмінтоз

Гельмінтоз є інфекцією, що викликається глистами. Він дуже поширений – зустрічається у більшості країн, проте переважна більшість випадків реєструється в регіонах із теплим кліматом та високою вологістю.

Ризик захворювання існує у будь-якому віці, але частіше страждають діти від п'яти до п'ятнадцяти років. В цей період імунна система ще розвивається, а кислотність шлункового соку нижча, ніж у дорослих, тому знищення паразитів відбувається не так ефективно. Від черв'яків страждають різні органи, а основне місце їх проживання – кишечник.

Шляхами проникнення паразитів є слизові оболонки та шкірні покриви. Надходження личинок або яєць в організм може відбутися разом із їжею. Зрілі яйця в шлунково-кишковому тракті отримують оптимальні умови для розвитку, в результаті з них з'являються личинки, які проникають через слизову оболонку кишечника в кров, а далі можуть безперешкодно переходити по всіх органах з кровотоком.

Найбільшу шкоду отримують печінка, нирки, жовчний міхур, серце, бронхи та легені. Коли організм намагається позбавитися глістів шляхом кашлю і відхаркування мокротиння, то вони можуть затримуватися в слині і при заковтуванні знову опинятися в кишечнику. Там проходить їх розвиток, а після 75 днів з'являється зріла особина.

Середні показники часу з моменту потрапляння в організм і до утворення повноцінного хробака складають від 60 до 90 днів. Цей час збігається з ранньою кишковою стадією хвороби. На пізній стадії у всьому організмі активно розвиваються та розмножуються дорослі особини. Місце їх проживання – кишечник, де здійснюються кладки яєць, що залишають його під час дефекації.

Причини появи глистів

Найбільш простий шлях проникнення паразитів – разом із їжею та водою, де містяться яйця, або при контакті із забрудненою фекаліями землею. Від зараженого до здорової людини глисти можуть передаватися через загальні предмети побуту, одяг, посуд та інше.

У зоні ризику знаходяться люди, які ігнорують найпростіші гігієнічні правила: не миють руки, не знезаражують овочі, проводять погану термообробку м'яса тварин та риби.

На замітку!

Яйця паразитів можуть приносити на лапах і шерсті домашні тварини, повертаючись після вуличної прогулянки. Тому про вихованців слід дбати, регулярно водити їх на огляд до ветеринара і не забувати про застосування протигельмінтних препаратів.

Різновиди глистів

Залежно та умовами зовнішнього середовища, де існують гельмінти, прийнято виділяти три групи.

1. Гельмінти– мешкають у ґрунті, для розвитку їм не потрібен живий організм.
2. Біогельмінти– для їх розвитку та розмноження необхідно як мінімум два організми.
3. Контактні гельмінти.Можуть переходити від господаря до нового об'єкта (між людьми) контактно-побутовим шляхом.

Вчені виявили близько чотирьохсот збудників гельмінтозу, але в людському організмі можуть жити лише такі види:

1. Нематоди.До них відносять аскарид, гостриків. Зустрічаються найчастіше.
2. Цестоди.До них відносяться бичачий і свинячий ціп'як, ехінокок.
3. Трематоди (сисуни).У цю групу входять печінкова та котяча двоустка. Стають причиною фасціолізу, клоноргоспу.
4. Колючеголові:шкрябень-велетень провокує акантоцефальоз.

За місцем паразитування черв'яків ділять на кишкові та позакишкові. До другої групи відносять ті види, які здійснюють свою життєдіяльність в інших органах, наприклад, печінки або нирках.

Симптоми гельмінтозу

Симптоматика дуже широка і варіюється в залежності від органу, що уражується, виду паразитів та їх кількості. Також великий вплив надає вік людини та початковий стан усіх систем та органів, імунітету. Гостра фаза хвороби проходить від 14 до 60 днів, а хронічна може тривати понад рік.

Для гострої стадії характерні риси отруєння та алергічних проявів:

• слабкість;
• озноб;
• лихоманка;
• шкірні висипання, що часто сверблять;
• кашель без мокротиння;
• утруднене дихання;
• болю в животі;
• здуття кишечника.

Свідчити про існування паразитичних хробаків в організмі може і бруксизм – скрегіт зубами. Найчастіше він проявляється уві сні. Можливе виникнення подразнення у районі заднього проходу, інфекції зовнішніх статевих органів.

При хронічній стадії спостерігається симптоматика, пов'язана з органами загалом. Особливо яскраві прояви – порушення роботи ШКТ, які у збоях роботи системи.

У заражених паразитами спостерігаються:

• болючі відчуття внизу живота;
• зниження апетиту;
• нудота;
• часта відрижка;
• поява алергії на продукти харчування, якої раніше не спостерігалося;
• втрата ваги;
• нестабільний стілець – запори чергуються з діареєю.

Якщо глисти локалізуються в печінці та жовчному міхурі, то в цих органах утворюються кісти, з'являються супутні захворювання – механічна жовтяниця та гепатит. Круглі черв'яки призводять до бронхіту, серцевої недостатності, міокардиту (запалюється серцева оболонка з м'язової тканини).

Коли гельмінтами ушкоджується ЦНС, у людини з'являється роздратованість, погіршується увага та працездатність, порушується засипання.

Гельмінтоз позначається на імунній системі – організм стає сприйнятливішим до хвороб, частіше відзначаються грибкові шкірні захворювання, карієс, обтяжуються алергічні прояви.

Ускладнення при гельмінтозі

Якщо при гельмінтозі не проводиться своєчасна терапія, то це може призвести до серйозних пошкоджень внутрішніх органів з порушенням їх нормального функціонування, погіршенням загального самопочуття людини.

Життєдіяльність личинок супроводжується їх виділеннями. Велика концентрація призводить до інтоксикації, починаються алергічні реакції, висип, бронхіальна астма.

Для свого харчування та розвитку гельмінти забирають поживні речовини та вітаміни з людського організму. Особливо це небезпечно для дитини, оскільки збільшується ризик затримок у розвитку. Якщо зараження відбулося анкілостомами і волосоголовцями, то висока ймовірність розвитку анемії – ці види черв'яків поглинають кров. Ослаблення імунітету внаслідок гельмінтозу призводить до частих застуд та інших захворювань.

Важливо!

Глистна поразка негативно впливає на ефективність захисту вакцин.

При велику кількість паразитів можливе формування дисбактеріозу, часткової або повної закупорки кишкового просвіту, блокування жовчних проток. Це може спричинити запалення апендикса та жовчного міхура.

Діагностика глистів

Якщо з'являються ознаки, що турбують, то потрібен огляд у декількох фахівців, серед яких є гастроентеролог, інфекціоніст та інші. При пальпації відчуватиметься збільшена печінка, селезінка, лімфовузли. Підтвердити наявність глистів допоможе стандартний аналіз крові – у разі їх наявності буде підвищено кількість лейкоцитів та еозинофілів, посилено осідання еритроцитів.

Поставити правильний діагноз можна після трьох місяців із моменту зараження, коли личинки стали вже дорослими особинами.

У цьому будуть корисні лабораторні методи:

• зішкріб із заднього проходу на перевірку наявності яєць гостриків;
• аналіз калу на присутність яєць гельмінтів;
• копрограма (докладний аналіз калу з метою оцінки якості функціонування ШКТ).

Біоматеріалом можуть виступати сеча, кал, мокрота, шматочок шкіри, вміст дванадцятипалої кишки.

Для визначення стану внутрішніх органів застосовують інструментальні діагностичні методи, які включають:

• рентгенологічне обстеження легень;
• УЗД печінки;
• КТ внутрішніх органів;
• колоноскопію (зондування кишечника із застосуванням камери);
• гастроскопію та езофагоскопію (огляд органів ШКТ з використанням ендоскопу).

Достеменно визначити наявність глистів буває дуже складно, тому що кладка яєць у цих паразитів нерегулярна. Їх можна знайти лише у зрілий період. Кров'яні антитіла виробляються лише у перші 60 днів, після чого пропадають із кровотоку, накопичуючись у кишковій стінці. Установка точного діагнозу також ускладнюється великими клінічними проявами, тому терапія може призначатися лише з непрямих ознак.

Методи лікування гельмінтозу

При терапії гельмінтозу зазвичай призначають протигельмінтні засоби. Вид лікарського засобу та тривалість лікування визначаються за наявними симптомами та залежно від виду паразитів. Часто призначаються протинематодозні, протицестодозні та препарати збільшеного спектра впливу.

Симптоматика, пов'язана з порушеннями роботи дихальної системи, усувається з використанням глюкокортикостероїдів, антигістамінних, спазмолітичних засобів. Щоб нормалізувати стан кишківника та його мікрофлору, призначаються пребіотики. Для нормалізації роботи ШКТ – ферментні засоби. Різні нарости на кшталт кісти видаляються хірургічно.

Через 14 днів і ще через місяць (коли терапія завершена) необхідне повторне триразове здавання аналізів на наявність яєць паразитів у калі. Пацієнтам з ослабленим імунітетом або тим, хто перебуває в групі ризику, потрібно періодично проходити обстеження на наявність черв'яків.

Довідка

При виявленні захворювання в одного чи кількох членів сім'ї потрібне лікування всіх, у кого спостерігаються непрямі ознаки.

Профілактичні заходи проти глистів

Для запобігання появі глистів в організмі необхідно дотримуватися простих заходів.

1. Обов'язково мити руки після їди, відвідування туалету, перебування на вулиці, ігри з домашніми тваринами.
2. Дотримуватись правил ЗОЖ, щоб мати міцний імунітет.
3. Проводити обов'язкову термообробку м'яса та риби, мити овочі та фрукти.
4. Виключити із споживання сиру воду - віддавати перевагу кип'яченій, бутильованій або очищення, що пройшла через фільтри.
5. Хоча б раз на два тижні проводити вологе прибирання будинку.

Використання протигельмінтних препаратів як профілактичні заходи потрібно двічі на рік – навесні та восени, коли імунна система послаблюється. Прийом спеціальних препаратів від глистів необхідний і тваринам.